Здається, ви зовсім недавно повернулися з пологового будинку з крихітним згортком на руках, а вже прийшов час відпустити свою дитину у великий світ у самостійне плавання. Адже в дитячому садку дитина буде перебувати без вас від 3-х до 11-ти (з 8 до 19) годин щодня 5 днів на тиждень.

Яким буде це плавання, залежить від того, наскільки чесно ви відповісте собі на питання:

  • Кого я віддаю в дитячий садок?
  • Навіщо я це роблю?
  • Куди і кому я віддаю свою дитину?

Я, мама 5 дітей, не раз виконувала цю вправу, і вона завжди допомагала мені. Хочете, давайте зробимо це разом?

Крок 1: Кого я віддаю в дитячий садок?

Нам здається, що ми знаємо своїх дітей як облуплених: ми ж і коліки, і зуби пережили, і купали, коли руки відвалювалися, і вночі годували, перетворюючись від втоми на зомбі. Коли дитина плакала – втішали, коли усміхалася – раділи… Але час йшов… Дитина підростала, ставала самостійнішою, і в нашій поведінці з’являлися автоматичні дії та стереотипні думки про неї. Ми перестали сприймати її як диво.

Чесна відповідь на питання, кого я віддаю в дитячий садок, допоможе вам повернути живе, не замилене побутом, тривогами, завданнями і планами сприйняття маленького дива поруч з вами.

Для цього ми лише 10 хвилин на день з любов’ю та 100% увагою будемо спостерігати за малюком: як він їсть, грається, допомагає вам мити підлогу чи посуд… істерить, протестує, хитрує… (нас цікавлять різні стани: позитивні, негативні та нейтральні) і записуємо, що порадувало, можливо, здивувало або засмутило.

Наше спостереження ми робимо з питання: “Хто ти і чим я можу тобі допомогти?” Тоді до кінця тижня ви ніби заново познайомитеся зі своїм малюком. А перечитавши записи, точно знатимете його сильні та слабкі сторони, унікальні риси характеру, способи справлятися зі складними чи новими ситуаціями… Саме ці знання допоможуть вам прийняти рішення, чи готова ваша дитина покидати простір сім’ї та жити в просторі дитячого садка без вас.

Крок 2: Навіщо я віддаю свою дитину в дитячий садок?

Може здатися, що відповідь на це питання проста і банальна: “Час прийшов!” Чий час прийшов? Куди прийшов?

Давайте дозволимо цьому питанню бути нашим супутником протягом тижня. І раз на день, у будь-який час, будемо записувати відповідь, яка прийде до нас. Можливо, вона буде настирливою з обличчям нашої виховательки з дитинства. Можливо, вона буде ніжною з обличчям бабусі. Можливо, вона прийде нишком, без обличчя і без слів, тривогою, передчуттям або потоком світла — як звільнення…

Наприкінці тижня бережно подивимося на свої відповіді, як на дорогоцінні скарби, якими б вони не були: зручні-незручні, добрі-злі, сумні, заплутані, безглузді… адже правильних відповідей не існує. Їх цінність у тому, що вони чесні і ваші:

  • мені потрібен час для себе;
  • я хочу розвиватися та реалізовуватися, а не ставати “дурною квочкою”;
  • усі діти його віку вже в садочку, гуляти на майданчику нема з ким;
  • я хочу зробити кар’єру і заробляти більше, ніж чоловік;
  • я погана мама, в садку зі спеціалістами йому буде краще, ніж зі мною;
  • я не справляюся і втрачаю контроль;
  • я дуже втомилася, у мене немає сил;
  • я бачу, що мій малюк готовий зробити наступний крок у своєму дорослішанні;
  • моя дитина подорослішала і відокремлюється від мене, можемо спробувати щось новеньке;
  • я захоплююся цікавістю та товариськістю моєї дитини, думаю, в садочку йому буде цікавіше, адже вдома він вже все знає;
  • мій малюк весь час вимагає моєї уваги і участі в його іграх, а я більше 15 хвилин не витримую, можливо, в садку з іншими дітьми він зможе задовольнити свою потребу в іграх та фантазіях…

Саме це знання про себе допоможе вам прийняти рішення, чи готові ви відпустити своє чадо у самостійне плавання.

Крок 3: Куди і кому я віддаю свою дитину на 3-11 годин щодня 5 днів на тиждень?

Тільки від того, що я дозволяю цьому питанню проникнути в мою свідомість, у мене може початися паніка. Адже обираючи дитячий садок, я обираю долю своєї дитини. Але не будемо впадати у відчай. Ми ж уже зробили і 1-й, і 2-й кроки! Зможемо осилити і 3-й.

Завдяки 1-му кроку ви знаєте, у чому найбільше потребує ваша дитина:

  • у безпечному просторі для вільного дослідження світу;
  • у друзях для ігор та фантазій;
  • у творчому самовираженні;
  • у прийнятті та підтримці;
  • у правилах та межах;
  • у новій ситуації розвитку…

Саме це знання допоможе вам підібрати педагогічну систему для вашої дитини: вальдорф, класика, монтессорі… В інтернеті достатньо інформації на цей рахунок.
Обравши педагогічну систему і відповідний дитячий садок, ми йдемо знайомитися з простором садка, групою дітей та вихователями особисто!

Зіграємо в гру “Місія виконана”. Спостерігати і слухати свій внутрішній голос ми вже потренувалися, роблячи 1-й і 2-й кроки. Ролі обираємо, виходячи з наших сильних сторін.

Нас цікавить все:

  • запах у коридорі, у групі та у туалеті,
  • колір стін, смак їжі,
  • іграшки, матеріали для творчості;
  • зовнішність, міміка і жести вихователів, тембр їх голосу, спосіб спілкування з однією дитиною та з групою дітей,
  • як вирішуються конфліктні ситуації;
  • самі діти, те, як вони ладнають чи не ладнають між собою, у які ігри грають, чи є діти з особливостями поведінки та розвитку…

Усе це або допоможе вашій дитині радіти життю, або змусить виживати з усіма наслідками — травмами і комплексами.

“Ну ось, інформацію ми здобули. Що ж з усім цим тепер робити?” — запитаєте ви. Все просто. Якщо вам у садку було добре, цікаво і смачно, з великою ймовірністю так само почуватиметься і ваша дитина.

Від того, чи присідає вихователька до дитини, щоб поговорити, чи дивиться в очі, чи посміхається, чи ніжно торкається (якщо потрібна підтримка), у що одягнена, як пахне, як і що говорить, і від того, як взаємодіють між собою діти, залежатиме знання дитини про себе і про світ. Це може бути щастя від того, що “Світ добрий – я хороший”, або відчай від того, що “Світ злий – я поганий”.

Це досвідне знання в першому семиріччі накопичується, минаючи усвідомленість, через органи сприйняття (нюх, зір, слух, смак, тактильні переживання), як базове почуття задоволення і безпеки або їх протилежності. І в подальшому житті, з глибин істоти, воно неусвідомлено впливатиме на всі вибори і вчинки вашої дитини.

Звісно, пізніше, через усвідомлення, щось можна буде змінити. Тільки часу і грошей знадобиться багато. І то, якщо зі спеціалістами пощастить.

Ці ж три кроки допоможуть вам при виборі няні, школи, гуртка чи секції.